ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАХОДІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ДИСЦИПЛІНАРНИМ СТАТУТОМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Сенько М.М.

Кримінально-правові засоби протидії злочинності полягають, перш за все, у заходах реагування суспільства і держави на вчинений злочин. Особа, яка вчинила злочин, за загальним правилом, підлягає кримінальній відповідальності. Шляхом встановлення кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних діянь Кримінальний кодекс України (далі – КК) і здійснює свою охоронну функцію. Однак, інколи виникають ситуації, коли застосування кримінальної відповідальності до особи є недоцільним. В таких ситуаціях ефективніше звільнити особу від державного осуду та тих обмежень прав та свобод, які настають у зв’язку з цим осудом, тобто звільнити її від кримінальної відповідальності. Особливої актуальності це питання набуває щодо військовослужбовців – осіб, відносно яких, у зв’язку з їх особливим правовим статусом, існують широкі можливості застосування примусових заходів поза кримінальним переслідуванням – заходів дисциплінарного впливу. В цьому й полягає актуальність обраної теми дослідження. Проблеми звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, розглядались, переважно, в процесі коментування закону про кримінальну відповідальність або досліджень поняття та підстав звільнення від кримінальної відповідальності. Зокрема, зазначених проблем в Україні у своїх працях торкались Ю.В. Баулін [1], С.І. Дячук [2], О.О. Житний [3], О. Михайленко [4], М.І. Хавронюк [5; 6; 7] та інші. Однак, на сьогоднішній день залишаються нез’ясованими питання про те, що ж є підставою звільнення від кримінальної відповідальності із застосування заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, яка правова природа такого звільнення від кримінальної відповідальності. Наявність цих нез’ясованих питань визначає мету даного дослідження, а саме: з’ясування підстав, природи та особливостей такого виду звільнення від кримінальної відповідальності і внесення відповідних пропозицій про удосконалення кримінального закону та судової практики. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, встановлених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, передбачено ч. 4 ст. 401 КК. Відповідно до змісту цієї норми, особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями Розділу ХІХ Особливої частини КК ("Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)"), може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 44 КК із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. З цього положення слідує наступне: 1. Особами, що підлягають звільненню від кримінальної відповідальності у зазначеному порядку можуть бути не лише військовослужбовці, але й інші особи, що є суб’єктами злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (далі – військових злочинів). Такими особами є військовозобов’язані в період проходження ними навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів та військовополонені, яких Україна може тримати в полоні. 2. Зазначені особи можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, лише у випадку вчинення військових злочинів. Військові злочини передбачені Розділом ХІХ Особливої частини КК, зокрема, ст.ст. 402-435 КК. У випадку вчинення злочинів, передбачених іншими статтями КК, зазначені вище особи, при наявності відповідних підстав, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності без застосування заходів дисциплінарного впливу. 3. Як зазначає Ю.В. Баулін, ч. 4 ст. 401 КК не передбачає будь-якої підстави звільнення від кримінальної відповідальності за вчинений військовий злочин. Вона відсилає до ст. 44 КК, яка встановлює загальні правила щодо того, що будь-яка особа, в тому числі і військовослужбовець, що вчинив злочин, у тому числі й військовий, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, а також на підстав Закону України про амністію чи акта про помилування [1, с. 295-296]. Тобто, підставами звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, є загальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК та законом України про амністію чи актом про помилування. У зв’язку з цим виникають два запитання. По-перше, чому положення ч. 4 ст. 401 КК про звільнення від кримінальної відповідальності є диспозитивним (застосовується словосполучення "може бути звільнено") в той час, коли положення ст.ст. 45, 46, 49 КК, а також закону України про амністію, що передбачають підстави звільнення від кримінальної відповідальності і, зокрема, в порядку ч. 4 ст. 401 КК, є імперативними, тобто обов’язковими для виконання? Чи означає це, що суд може і не звільнити особу, що вчинила військовий злочин, від кримінальної відповідальності навіть при наявності підстав, передбачених імперативними нормами ст.ст. 45, 46, 49 КК та закону України про амністію? Очевидно, що позитивне вирішення цього питання призвело б до ситуації, коли вчинення військового злочину ставило б особу в більш невигідне становище, ніж вчинення злочину, передбаченого іншими розділами КК, тобто, фактично, така ситуація призвела б до порушення конституційного принципу рівності всіх перед законом. По-друге, чому до особи, що звільняється від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 401 КК, на загальних підставах додатково повинні застосовуватися ще заходи, передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, якщо до осіб, за вчинення злочинів, передбачених іншими розділами КК, такі заходи не застосовуються? Це, на нашу думку, теж не сприяє реалізації принципу рівності всіх перед законом. 4. Очевидно, що ч. 4 ст. 401 КК є недосконалою та потребує редагування. На нашу думку, вона не відповідає принципам гуманізму та рівності всіх перед законом та не може ефективно слугувати досягненню мети звільнення від кримінальної відповідальності. Для обговорення пропонується наступна редакція ч. 4 ст. 401 КК: "Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, передбачений статтями цього розділу, під впливом тяжких сімейних або особистих обставин та щиро покаялась, може бути звільнена від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України". Така редакція ч. 4 ст. 401 КК, на нашу думку, матиме наступні переваги: По-перше, встановлюватиме окрему спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності, що стосуватиметься виключно вчинення злочинів, передбачених Розділом ХІХ Особливої частини КК. По-друге, не виключатиме можливість застосування інших імперативних підстав звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, звільнення у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням з потерпілим тощо). По-третє, враховуватиме особливості проходження військової служби, оскільки закріплюватиме обов’язковість застосування заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. По-четверте, вимагатиме врахування впливу тяжких сімейних або особистих обставин при звільненні від кримінальної відповідальності, що сприятиме реалізації принципу гуманізму. Зміст цих обставин співпадатиме із змістом обставини, що пом’якшує покарання та передбачена п.5 ч.1 ст. 66 КК. По-п’яте, відповідатиме загальним принципам формування підстав звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки враховуватимуться ті факти, що злочин повинен бути невеликої або середньої тяжкості, вчинений вперше тощо. Підсумовуючи викладене, ми приходимо до висновку, що положення ч. 4 ст. 401 КК є недосконалим та потребує редагування. Запропонована нами редакція цієї норми характеризується рядом переваг та сприятиме реалізації завдань інституту звільнення від кримінальної відповідальності. 1. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с. 2. Хавронюк М.І., Дячук С.І., Мельник М.І. Військові злочини: Коментар законодавства. – К.: А.С.К., 2003. – 272 с. 3. Житний О.О. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності: деякі вади термінології // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 14. – С. 27-32. 4. Михайленко О. Звільнення від кримінальної відповідальності // Юридичний вісник України. – 2002. - № 23 (363), 8-14 червня. – С. 6-7. 5. Хавронюк М.І. Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації: Монографія. – К.: Істина, - 2005. – 264 с. 6. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. 1048 с.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К. та ін.; За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2004. – 1056 с.

Опубліковано: Актуальні питання реформування правової системи України: Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Луцьк, 2-3 червня 2006р.: У 2-х т. – Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. – Т. 2. – С. 213-215.